Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року.
Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня.
Ця дата обрана не випадково: 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма.
Ще одним із символів знищення євреїв Європи під час Голокосту став Бабин Яр. Тільки за два дні 29–30 вересня 1941 р. нацистами тут було розстріляно близько 34 тисяч євреїв.
Єврейські громади сформувалися у Баранівці ХІХ–ХХ ст. У 1847 у місті проживало 893 євреї, в 1897 - 1990 (95%), в 1923 - 1100, у 1926 - 1602 (29,9%), 1939 - 1447 (23%), в 1989 - 4.
19 липня 1941 в Баранівці було розстріляно 74 євреї, 29 липня - 100 євреїв, 24 серпня 1941 - 180 євреїв.
У жовтні 1941 р. був проведений масовий розстріл євреїв, у листопаді 1941 року частина євреїв була зібрана в робочий табір (гетто), 6 січ. 1942 року розстріляно 594 євреї з навколишніх сіл.
Коли нацисти прийшли до Баранівки, вони зібрали євреїв у особливе гетто, у кілька маленьких будинках. Під загрозою смерті навколишнім неєвреям заборонили вступати в будь-який контакт із євреями. Щодня були нові накази. Їм було заборонено молитися та навчатися. Щодня людей хапали сотнями, давали їм каторжні роботи зі зловмисним знущанням. Приниження та пограбування відбувалися щодня.
Одного разу вбивці зібрали частину чоловіків у хаті, наповненій уламками скла, і побоями та пострілами змусили їх танцювати босоніж на уламках скла. Потім їх, що стікають кров'ю, вигнали назовні. Так вели їх під наглядом озброєної варти й примушували, хльостаючи батогами, повзти до місця, де вони були поховані живцем.
Після цієї різанини вони обіцяли іншим, що ті залишаться живими, якщо виконуватимуть їхні накази. Безліч наказів і заборон, жахи пострілів і знущань щодня і щогодини перетворили всіх на людські тіні і відбирали будь-яку волю до опору.
Тому нещасні виконували наказ своїх убивць і лягали в ряд обличчям униз, і таким чином вони були убиті. Ті ще не померли, а був дано новий наказ повзті, що залишилися, і лягти в нові ряди.
Так було знищено більшість жителів містечка. Вціліли лише одиниці, які встигли переїхати з радянською евакуацією та розсіялися російськими просторами. Багато з тих, хто врятувався, впали потім у погромах, що вирували на окупованій території під час нацистського захоплення. А в містечку залишилося лише кілька порожніх будинків.
У м. Баранівка знаходиться єврейський цвинтар, на території якого розташована братська могила, де поховані жителі Баранівки – євреї, розстріляні нацистами у 1941-43 роках. У північній частині єврейського цвинтаря у 1945 р. перепоховано родичами тіла 302 євреїв, які були розстріляні 19 та 28 серпня 1941 р., на території центрального ринку м. Баранівка. Їхні прізвища частково встановлені. Відповідно до дослідження, проведеного Семеном Цимбалистом, громадянином Ізраїля, було встановлено 189 прізвищ, похованих у братській могилі. У 1978 р. на могилі було встановлено обеліск у вигляді трапеції.
У цей день, день скорботи та пам’яті, Баранівська міська рада приєднується до загальної печалі та співчує усьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Але нехай живе надія, що подібне більше ніколи не повториться!
